«Оберіть собі роботу до душі, і Вам не доведеться
працювати жодного дня у своєму житті».
Конфуцій
Вибір майбутньої професії – це серйозний крок, який випускники роблять на підставі інформації, отриманої з різноманітних джерел, рівня своїх знань з профілюючих предметів та власних природних здібностей. Вступ до вищого навчального закладу є для них важливим життєвим проектом, над яким майбутні абітурієнти працюють разом з вчителями та адміністрацією.
У житті кожної людини настає час, коли доводиться вирішувати, де здобути (продовжити) освіту або куди піти працювати. Їй необхідно вибрати професію, свій життєвий шлях.
Кожному громадянину нашої країни надано право на вибір професії, рід занять і роботи. Проте це право, як показує практика, інколи дуже важко реалізувати – не вистачає знань про самі професії, тих вимог, які вони пред'являють до особистості працюючого, і умінь оцінити власні здібності, виявити свої інтереси та схильності.
Вибір професії – це не миттєвий акт, а процес, що складається з низки етапів, тривалість якого залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
Він ускладнюється тим, що нині існують тисячі різноманітних професій, при цьому приблизно щороку з'являються сотні нових і зникають десятки старих.
Іноді у дитинстві хлопчики мріють стати космонавтами, а дівчатка - відомими співачками чи актрисами. Проходить декілька років, і мрії стають більш реалістичними. Врешті-решт підлітки опиняються у добре знайомій за дитячими казками ситуації: є три шляхи, направо повернеш – зарплатня буде низькою, наліво – щодня займатимешся справою, яка не до вподоби, прямо підеш – зовсім невідомо куди потрапиш...
На цьому роздоріжжі на допомогу часто приходять інші люди. Найбільш небайдужими до вибору професії, звичайно, є батьки. Іноді вони переймаються цим питанням більше за саму дитину. Надто сильною є спокуса самотужки все вирішити за власну дитину, адже і авторитету, і життєвого досвіду більше. Дарма, що він вже постарів років так на двадцять. «Потім і на роботу тебе влаштуємо, - говорять батьки-інженери, вмовляючи продовжити сімейну династію сімнадцятирічну доньку, яка мріє стати письменницею. - Ми ж бажаємо тобі тільки найкращого. А серед літераторів у нас немає ніяких зв'язків. Доведеться пробиватися самій. Та й які там гонорари у цих писак, навіть на хліб з маслом не вистачить». І це ще добре, коли не висувають ультиматум.
У такій ситуації далеко не кожен старшокласник має мужність відстояти омріяний фах. Адже це означає взяти на себе цілковиту відповідальність за своє, можливо, не таке й світле майбутнє. Та хіба тимчасові складнощі пережити складніше, ніж щоденну відразу до ненависної роботи?
Ще один розповсюджений варіант "сімейної" профорієнтації – коли абітурієнти йдуть заздалегідь відомим шляхом і вступають до того ж навчального закладу, який обрали раніше брат чи сестра. Це вважається не найгіршим варіантом. Старший і захистить молодшого, і порадить, як краще адаптуватися до навчального процесу, і складне завдання допоможе виконати. А якщо діти від'їжджають на навчання в інше місто, то й жити удвох у гуртожитку чи знімати квартиру набагато легше.
Ті, хто не піддався на умовляння родини, ризикують потрапити під пресинг друзів, який непомітний на перший погляд. "Та хто зараз піде працювати вчителем?" або "І чого тобі цей університет?". Та поради авторитетних однолітків часто-густо є просто сукупністю упереджень та домислів. І якщо дослухатися до них, то всі мусять працювати лише менеджерами, економістами чи візажистами, а інші повинні змиритися з перспективою існування за межею бідності. Юнацького максималізму ніхто ще не відміняв.
Вчителі, закохані у свій предмет, також можуть необ'єктивно оцінити можливості учня. У них сотні точнісінько таких хлопчиків та дівчаток, які перебиваються з трійки на четвірку. А ерудит - переможець міських олімпіад з географії та біології, який привертає увагу всієї школи, зовсім не обов'язково пов'яже своє життя з туристичним менеджментом. Можливо, він зміг би повторити блискучі досягнення Жака Кусто.
Єдина гарантія від подібних прорахунків - власний вибір. Вибирати, по-перше, слід помірковано, а по-друге, самостійно. Ні до чого керуватись гороскопами, які дивним чином знають, яка професія підходить тому чи іншому знаку зодіаку. Не варто також бездумно наслідувати кумирів та героїв газетних видань, радіопрограм та телесюжетів. ЗМІ нав'язують суспільству певні стереотипи, приваблюють юнаків та дівчат не так певними професіями, як способом життя, що пов'язаний з ними. Ваблять блискучим життям зірок шоу-бізнесу, банкірів у респектабельних офісах, завжди енергійних та усміхнених телеведучих, косметологів у дорогих спа-салонах. А скільки співачок так і залишаються співати у ресторанах, порахувати нікому. Зворотній бік медалі розрекламованого багатого життя на екранах та шпальтах газет демонструють якомога рідше. Тож набагато краще не спостерігати, а поспілкуватись з людьми, які вже працюють у обраній вами сфері вже не перший рік. Хто, як не вони, розкажуть про "приховані сторони" обраного фаху.
За деякими спеціальностями ви можете спробувати себе ще до вступу у ВНЗ. Особливо це стосується творчих професій. Досить часто до вузу потрібно надати творчі роботи ще до складання іспитів, наприклад, майбутнім дизайнерам та архітекторам слід виконати ескізи, які під силу навіть не кожному учню художньої школи. А найавторитетніші факультети журналістики вимагають від абітурієнтів друковані публікації. У разі відсутності зв'язків у батьків одинадцятикласникам доводилось проситися до редакції й починати працювати. Сурове випробування? Можливо. Але й найкращий тест на профпридатність. Якщо писати чи малювати вам складно або нецікаво, то варто серйозно замислитись над тим, чи справді у цьому ваше покликання?
Проблема вибору професії завжди була актуальною і тим більше залишається такою в сучасних умовах. Яку професію обрати – одне з головних завдань у житті кожної людини. З причини незнання правил вибору професії, ситуації на ринку праці, відсутності практичного досвіду професійної діяльності молоді люди обирають професію, яка не відповідає їх інтересам, нахилам, а тим більше вподобанням.
Тому ми радимо і майбутнім абітурієнтам, і їх батькам заздалегідь скористатися послугами спеціалістів з профорієнтації будь-якому центрі зайнятості, які за допомогою профдіагностичних методик нададуть вам інформацію про ваші здібності, визначать схильності та проінформують про можливість працевлаштування.