Студентські роки – це період вибору. Буває, що людина з дитинства має схильність і талант до чогось. Тоді вона розуміє, чим буде займатися в майбутньому. Це чудово, але це скоріше виняток із правил.
Яким може бути кар’єрний план людини, що тільки починає розвиватися в професії?
Можна скласти два види планів. Перший – мрія. Його можна мати на все своє життя, наприклад на 80 років вперед. Записати туди, що маєте зараз і чим би хотілося займатися в майбутньому. Цей план потрібно періодично переглядати і не дорікати собі, якщо ти не досяг(-ла) конкретних цілей через певний проміжок часу. Плани пишуть не для того, щоб їх виконувати, а для того, щоб у тебе було уявлення про майбутнє і ти відстежував(-ла), як воно змінюється. А те, що цілі та бажання можуть змінюватися, – це нормально.
Другий план може бути більш структурованим. Запишіть в ньому, чого бажаєте досягти, через який час і за допомогою яких засобів. Якщо ви студент(-ка), ваш план може складатися з того, що потрібно спробувати. Це буде кар’єрна стратегія проби. Для побудови такого плану дуже часто рекомендують техніку «agile». Вона є найгнучкішою, саме її використовують IT-фахівці для планування проектів.
Планування кар’єри за «agile» передбачає чітку постановку цілей і регулярну їх перевірку. Ця техніка складається з таких кроків.
Крок 1. Передбачає самостійну оцінку себе як професіонала. Якщо в тебе є синдром самозванця або страхи, то спочатку треба розібратися з ними, а вже потім переходити до планування. Інакше ти можеш запланувати не те, чого хочеш.
Спробуй подивитися на свою професійну ситуацію збоку, як спостерігач. А також знайди менторів і поговори з людьми, які можуть порадити, куди рухатися далі.
Крок 2. Визнач горизонт планування – на який період ти плануєш свою кар’єру. Тут немає конкретного терміну. На скільки відчуваєш, на стільки і плануй.
Крок 3. Дай відповідь на запитання: «Де я і хто я?» Для цього потрібно ідентифікувати себе професійно. Відповісти на це запитання допоможе інструмент – коло компетенції.
Розділи свої компетенції за рівнями. Центральний рівень, або ядро, – це твоя професійна компетенція, у якій ти впевнений(-а) на 100% і можеш називати себе senior. Друга зона – це сукупність умінь, які дають тобі змогу почуватися на рівні між middle та senior. Третя зона – джуніор, там, де ти тільки починаєш розвиватися.
Крок 4. Врахуй обставини життя, які можуть вплинути на твою професійну реалізацію. Це може бути сім’я, переїзди, здоров’я і стан інших членів родини.
Крок 5. Зроби дослідження у професійній сфері. Враховуй той факт, що ти матимеш справу з прогнозами і версіями реальності, а вони досить неточні. Досліджуй різні джерела і обирай свою точку зору на те, що відбувається на ринку.
Крок 6. З’ясуй, які зовнішні обставини можуть впливати на твою професійну реалізацію. Не сприймай їх негативно чи позитивно. Спробуй зробити аудит, без оціночної ситуації.
Крок 7. Став цілі, яких хочеш досягти в межах горизонту планування. Розпиши свої перспективи та завдання. Помрій про те, яке майбутнє хочеш мати. Запитай себе, які задачі виконує робота у твоєму житті. Список цілей має викликати у тебе сильні емоції. Вони не мають бути нав’язані соціумом.
Крок 8. Визнач, які засоби і ресурси ти маєш, щоб досягти своєї цілі. Це можуть бути гроші, нерухомість, люди, ментори, освіта, здоров’я. Також важливо розуміти, на який обсяг ресурсів ти можеш розраховувати.
Крок 9. Передбачає верхньорівневе планування. Тут потрібно приблизно розписати, де ти плануєш бути і приблизно через який час.
Крок 10. Починай діяти та розписувати перший пункт плану. Напиши, що ти маєш отримати в результаті і які засоби тобі будуть потрібні для досягнення цієї цілі.
Крок 11. Настає тоді, коли ти виконав(-ла) перший пункт плану і перевіряєш, чи подобається тобі ціль і її результат. Тільки тоді, коли крок 1 завершено, можна планувати крок 2. І так доти, доки не дійдеш до основної цілі».
Потрібно регулярно оцінювати свою професійну ситуацію, та повертатися до плану мінімум раз на декілька місяців і серйозно переглядати раз на рік. Тут немає алгоритму. Якщо ти не знаєш, ким хочеш бути, твій кар’єрний план треба переглядати в будь-якій точці, яка його міняє.
Чому погано зовсім без стратегії? Перш ніж будувати стратегію, я рекомендую піти в «розвідку» – спробувати ті сфери, які тебе цікавлять. А вже потім на її основі будувати план кар’єрного зростання. Молодій людині потрібно пробувати і, пробуючи, орієнтуватися на те, що їй цікаво. Зробити це можна за допомогою стажувань, проектної зайнятості, волонтерство. Це ідеальні способи знайти те, що подобається, не вписуючись довготермінові.
Не бійся переписувати свою стратегію відповідно до змін, які відбуваються всередині тебе та у зовнішньому світі. Буває так, що те, чим ти хотів(-ла) займатися раніше, перестає подобатися. І тоді продовжувати цим займатися буде неправильно і несправедливо щодо себе. Тим більше, що це цілком нормально – змінювати свою професію в будь-якому віці.
Можна зробити декілька варіантів свого плану. Це дасть змогу бути гнучкішим(-ою). Треба ставити таку ціль, яку можна буде досягнути різними способами.
Будь готовим(-ою) у будь-який момент пристосовуватися до зовнішніх умов. Адже світ змінюється, тому потрібно набувати нових професійних навичок».
А ще використовуйте для здобуття навичок та нових компетенції інформаційні ресурси. Державна служба зайнятості запустила інноваційний проект «Освітній портал». Скористайтесь можливістю пройти дистанційне навчання за вибраними курсами для шукачів роботи, як приклад, «секрети успішного резюме», «співбесіда у роботодавця» та ін. за посиланням: https://ode.dcz.gov.ua.