До Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості за допомогою звернулася 40-річна жінка. Інвалід 2 групи (проблеми з опорно-руховим апаратом), користується тростиною. Освіта середня. Відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі була залучена до суспільно корисної праці і працювала обліковцем. Математичний склад розуму та добрі навички роботи з комп’ютером допомогли скласти власну комп'ютерну програму по аналогії з «1-С». Після звільнення працювала кілька років комірником у приватного підприємця на повній довірі з його боку і без єдиного нарікання.
Безробітна розповіла все про себе відразу, нічого не приховуючи, розуміючи, що не кожен роботодавець ризикне взяти на роботу до себе людину з такими проблемами.
У цей же час від роботодавців була вакансія комірника для жінки на складі. Ця робота для активних. Чи хто ж її, людину з особливими потребами, яка пересувається з тростиною, та й з усім іншим візьме? А в неї в головне – сильне бажання працювати і навчатися новому, гостра необхідність заробляти. І ще – величезна віра, що їй обов'язково допоможуть.
Зателефонувавши роботодавцю фахівці центру зайнятості переказали історію життя нашої клієнтки та запропонували розглянути її на посаду оператора «1-С», з умовою, що навчать користуватися цією програмою на місці.
Будучи посередником між роботодавцем і претендентом на посаду, завжди ставиш себе на місце того, хто приймає рішення взяти на роботу або відмовити. Задаєшся питанням, а як би ти вчинив, будучи господарем становища? Наш же роботодавець вирішив спробувати жінку в роботі, поспостерігати. А підопічна прагнула показати себе якнайкраще.
Працює жінка і до цього дня. Про це, фахівці дізнаються з регулярного спілкування з роботодавцем. Він повідомив, як швидко наша підопічна освоїла всі тонкощі роботи в «1-С», як працює в колективі з віддачею, з старанням, без нарікань.